Механізм роботи програми наступний: держава компенсує за найнижчою ціною вартість того лікарського засобу, виробник (дистриб’ютор) якого подав заявку на участь в програмі «Доступні ліки». Саме такий препарат пацієнт отримає безкоштовно. Препарат, ціна на який перевищує граничну оптово-відпускну ціну, пацієнт може отримати, доплативши лише різницю між розміром відшкодування за упаковку та фактичною ціною препарату.

Тобто, механізм відшкодування вартості лікарських засобів за програмою «Доступні ліки» розроблений таким чином, що найдешевші препарати опинилися у привілейованому становищі: розмір відшкодування вартості кожного препарату визначений у межах ціни найдешевшого засобу для кожного Міжнародного непатентованого найменування (МНН).

Так, наприклад, якщо упаковка вітчизняного лікарського засобу коштує 50,00 грн, то за програмою її можна отримати без доплати. А за лікарський засіб іноземного виробництва з таким же дозуванням вартістю 100,00 грн. потрібно буде доплатити 50,00 грн.

Стосовно комерційної складової тут також не все гаразд, зокрема, не всі аптечні заклади мають бажання брати участь у програмі «Доступні ліки» у зв’язку з тим, що відсутня мотивація для аптечних закладів, оскільки на лікарські засоби, які включені до Національного переліку, гранична роздрібна націнка становить 25%, в той час коли на перелік МНН, вартість яких підлягає відшкодуванню за програмою «Доступні ліки», ця націнка становить 15%.

Хоча з точки зору стратегії продажу роздрібних магазинів, ефективність господарської діяльності базується не лише на розмірі рентабельності, а й на обсягах реалізації, які для аптечних закладах, що беруть участь у програмі, значно вищі ніж в аптечних закладах, які не в програмі. Тому участь в програмі «Доступні ліки» має значно більше плюсів ніж мінусів.

Є і «другий бік медалі» цього питання – це відмова в участі у цій програмі окремим аптечним закладам. Так, Директор Аптечної професійної асоціації України, Володимир Руденко, розповів виданню opinion.biz.ua, що останнім часом до його асоціації звертаються представники аптечних закладів з різних регіонів, які отримали відмову.

Тобто, в деяких регіонах є вибірковий принцип укладання договорів – цим самим місцева влада створює штучні перепони для участі в цій програмі окремих аптечних закладів. Зокрема, однією із підстав вибіркового підходу є орієнтація та надання переваг комунальним аптечним закладам.

Зазначена ситуація може мати ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки призводить до того, що аптечні заклади, яким відмовлено в укладанні договору, знаходяться у нерівних умовах при здійсненні ними своєї господарської діяльності порівняно з аптечними закладами, які уклали договори на участь у програмі.

Так, як в 2017 року уряд профінансував програму «Доступні ліки» на 700 млн грн. то, цікаво поглянути на це питання через призму Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».

Нагадаємо, що згідно з цим Законом усі надавачі державної допомоги зобов’язані надати Антимонопольному комітету України, який є уповноваженим органом у сфері державної допомоги, повідомлення про програми підтримки суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, які існували станом на 02.08.2017.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» державна допомога суб’єктам господарювання (державна допомога) – підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

Отже, державна підтримка є державною допомогою, якщо одночасно виконуються такі умови:

– підтримка надається суб’єкту господарювання;

– фінансування державної підтримки здійснюється за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів;

– підтримка створює переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності;

– підтримка спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції.

Отже, розпорядчі документи органів місцевої влади стосовно відпуску лікарських засобів за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування аптечним закладам вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань містять ознаки державної допомоги суб’єктам господарювання внаслідок чого органи місцевої влади, які в цьому випадку є надавачами державної допомоги повинні повідомляти Антимонопольному комітету України про таку державну допомогу.

Таким чином для подальшої успішної реалізації програми «Доступні ліки» все ж таки необхідно розглянути питання стосовно подвійного регулювання націнок та активної участі Антимонопольного комітету України в адвокатуванні конкуренції на цьому ринку.