Ми зібрали п'ять видів спікерів, які коштували піарникам нервового зриву та емоційного вигорання. А ви знайшли серед них вашого боса чи клієнта?
Більшість клієнтів, що звертаються по допомогу до піар-фахівців - відкриті до діалогу люди. Вони залюбки дають коментарі або виступають перед ЗМІ. Але й є такі, що страшенно бояться або відкрито зневажають журналістів, при цьому вимагаючи безліч публікацій у медіа. Нижче річ піде саме про таких. Ми зібрали для вас топ-5 спікерів, які зведуть з розуму навіть найдосвідченіших піарників.
Містер "Я цього не казав"
Найпоширеніший тип спікерів, з якими неможливо працювати. Такий спікер залюбки дає коментарі журналістам, виступає публічно на різноманітних заходах, а коли отримує публікацію, то відрікається від власних слів: "Я такого не казав. Журналісти знову щось додали/наплутали/зрозуміли хибно". Провину перекладають на піарника тому, що не проконтролював текст публікації.
Що робити:
Завжди! записуйте все, що сказав ваш бос чи клієнт на диктофон смартфона. Тоді вам легше буде відстежити його мову та текст публікації. Також пропонуйте заздалегідь створити промову, презентацію тощо та виступати з її використанням.
Про нас все відомо
Кожен піарник стикався з такими клієнтом, який впевнений, що весь світ вже знає про нього та його компанію, якщо в медіа з'явилися два прес-релізи. Таких спікерів дуже складно впевнити, що піар - це системна робота, яка вимагає щоденних зусиль.
Що робити:
Використовуйте статистику. Мова цифр - найправдивіша. Підготуйте звіт, скільки публікацій наразі є в інтернеті та скільки людей прочитали матеріали, що були опубліковані раніше. Будьте впевнені, що ваш клієнт дуже здивується, коли побачить, яка частка аудиторії досі нічого не знає про компанію та її продукцію.
Ми вже робили, але нічого не вийшло
Спікери, які категорично не бачать сенсу працювати з медіа тому, що...вони робили це раніше. Як робили, де робили, з ким робили - на ці питання відповідей не має. Якщо такий клієнт не бачить збільшення попиту на товар або зростання трафіку на сайт після першої публікації у місцевому ЗМІ з аудиторією 2000 користувачів, то вважає піар зовсім неефективним.
Що робити:
Задайте питання, коли й з ким працювали, які результати хотіли отримати, які ЗМІ залучали та як часто. Після відповідей на ці питання, більшість спікерів розуміють, що робили недостатньо або ж вибрали зовсім не ті медіа. Тільки докладний аналіз дозволить змінити думку таких спікерів щодо ефективності піар-комунікацій.
Мав щастя працювати PR-менеджером в компанії, керівники якої не бачили сенсу в роботі PR-менеджера. Справа в тому, що колись у них був досвід публікацій в ЗМІ, але в ЗМІ суто вузькопрофільних, професійних. Їх визнавали фахівцями року тощо. Пропрацювали в цьому напрямку вони років п'ять і розчарувалися. В принципі, дивного в цьому нічого немає: там своя тусовка, в якій всі один одного знають. В якості каналу комунікації з потенційними клієнтами такого роду ЗМІ, самі розумієте, розглядати нерозумно. В якості каналу для роботи з брендом роботодавця – теж читали це все щастя мастодонти професії, ще радянської школи, в основному. Після паузи в 4, якщо не помиляюся, року в компанію потрапив я з вогнем в очах і масою ідей. Пропозиції про інтерв'ю, колонках відкидалися під приводом "Ми вже пробували, нічого не дало". Аргументи про портрет клієнта і відповідних каналах комунікації слухалися неохоче. Зрештою мене "послали" до старшого фахівця в конторі. Він, у свою чергу, тиждень розповідав про свою зайнятість, послав до фахівця, а він до помічника. Через кілька місяців мене викликали "на килим" і попросили відзвітувати про виконану роботу. Результати були, звичайно, оскільки наголос робився не на публікації. Але якимсь подивом було почути питання про те, чому про нас так мало статей в ЗМІ. Дещо зробити все-таки вдалося, навіть за участю керівників. Пропрацював я там не довго. Немає сенсу затримуватися там, де власники бізнесу не хочуть працювати в напрямку зв'язків з громадськістю, але шукають собі фахівця з інших причин. У загальній типології спікерів, я б охарактеризував людей такого роду як "Не знаю навіщо піарник потрібен. Точніше, він взагалі не потрібен. Але мені сказали що це модно і клієнти з'являться на другий день після прийому на роботу".
Тільки не я!
Деякі клієнти розуміють важливість піар-комунікацій, але категорично відмовляються виступати спікером. Причин може бути безліч: невпевненість у собі, відсутність навичок публічних виступів, сором'язливість тощо. Звісно, спікер не може зізнатися вам у причині своєї відмови й шукає різноманітні приводи, щоб запобігти спілкуванню з пресою: зайнятість, відсутність часу тощо.
Що робити:
Запропонуйте клієнти чи босу створити список топ-менеджерів, які можуть виступати замість нього й давати коментарі медіа. Наприклад, презентувати результати компанії за певний проміжок часу може й директор по виробництву. Програми соціальної підтримки працівників краще знає HR-директор. Тобто, залучайте інших спікерів для висвітлення проблем, щоб генеральний керівник уникав стресу, що пов'язаний зі спілкуванням з медіа.
Я не вірю в PR!
Це тип ми залишили на останок. Керівник компанії залучає до співпраці піарника, але вже не вірить в успіх піар-комунікацій. Не треба казати, що робота в такій компанії може перетворитися на пекло. Якщо ви не бачите підтримки та розуміння керівництва, то будувати ефективні комунікації буде дуже складно.
Що робити:
Просто покажіть своєму клієнту чи босу піар-активність конкурентів. Це найефективніший засіб переконати, що піар - важлива частина просування бренду та залучення партнерів, покупців, а також засіб впливу на владу. Розкажіть, як саме публікації в медіа допомогли конкурентам заробляти більше та заручитися підтримкою влади. Такий приклад має переконати клієнта та почати приділяти увагу піару.
А якщо ви тільки замислюєтесь над використанням піар-комунікацій, то звертайтеся до професіоналів. У нас є рішення навіть для найскладніших клієнтів та ситуацій.краинский
Відео
